озвірювати

ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли (відвідувачі) по-мадярськи, і це мене ще більше роз'юшило (переклад С. Масляка); Летить (Турн), щоб потрошить Троян; І роз'ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась (наречена) од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). — Пор. се́рдити.

Значення в інших словниках

1. озвірювати — озві́рювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. озвірювати — -юю, -юєш, недок., озвірити, -рю, -риш, док., перех., розм. 1》 Робити кого-небудь жорстоким, лютим, подібним до звіра. 2》 Дуже гнівити, сердити; розлючувати. || рідко. Вороже настроювати проти кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озвірювати — ОЗВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗВІ́РИТИ, рю, риш, док., кого, розм. 1. Робити кого-небудь жорстоким, лютим, подібним до звіра. [Антось:] А боротьба озвірює людей... Ніхто, ніхто не хоче зрозуміти, .. Що русин, лях повинні побрататись (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
4. озвірювати — ОЗВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Робити кого-небудь жорстоким, лютим, подібним до звіра. [Антось:] А боротьба озвірює людей… Ніхто, ніхто не хоче зрозуміти, Що піп і ксьондз для себе сварять нас, Що русин...  Словник української мови в 11 томах