оновляти
ОБНОВЛЯ́ТИ (ОНОВЛЯ́ТИ) (робити що-небудь новішим, лагодячи, ремонтуючи, замінюючи щось застаріле, зіпсоване, пошкоджене), ОБНО́ВЛЮВАТИ (ОНО́ВЛЮВАТИ), ПІДНОВЛЯ́ТИ (ПІДНО́ВЛЮВАТИ), ОСВІЖА́ТИ, ОМОЛО́ДЖУВАТИ. — Док.: обнови́ти (онови́ти), піднови́ти, освіжи́ти, омолоди́ти. — Руку набив, можна сказати, на ремонті машин, а хотілося більшого — щоб не підправляти, а обновляти машини (з журналу); Поки він обновлював хату знадвору, мати оздоблювала її зсередини (В. Земляк); Золоті ворота (в Києві) кілька разів оновлювали (з газети); (Воронін:) А ми до твого приїзду кабінет підновили (О. Левада); Освіжити стару сукню; Ти вгадав, — підвівся з-за столу Дорошенко.. — Завод старіє катастрофічно. Якщо його не омолоджувати, він помре, стане інвалідом (П. Загребельний).
ОЖИВЛЯ́ТИ (виводити із стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду), ВІДРО́ДЖУВАТИ, ОБНОВЛЯ́ТИ (ОНОВЛЯ́ТИ), ОБНО́ВЛЮВАТИ (ОНО́ВЛЮВАТИ), ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ОСВІЖА́ТИ, ОСВІ́ЖУВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч., ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ЖИВОТВОРИ́ТИ поет. — Док.: оживи́ти, відроди́ти, обновити (онови́ти), відживи́ти, освіжи́ти, воскреси́ти. Земля оживила Мар'яна, тільки надовго забрала пісню і слух (М. Стельмах); Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, щастям життя, існування... Не будить вона зверхніх згадок, не малює ніяких образів, а тільки щастям наповняє всього, живить і відроджує (Г. Хоткевич); — Спасибі, Ольго Іванівно, що принесли листа сюди, — промовила Надя, — мене наче обновило всю (Д. Ткач); Голосок синиці душу всю у мене оновив (М. Рильський); Борис тепер сидів спокійний; розмова освіжила його, вивела його на живу колію (І. Франко); (Чернишевський:) Ми з вами лиш для бою, А не для щастя послані в народ. (Шевченко:) Спасибі вам, мене ви воскресили, І я клянусь, — віддам останні сили На боротьбу з насильством віковим! (І. Кочерга); Знов оживлює мене дух першого жару до праці (Уляна Кравченко); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них (гронах) горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Л. Первомайський).
ПОНО́ВЛЮВАТИ (ПОНОВЛЯ́ТИ) що (надавати нового чи попереднього вигляду, стану тощо, додаючи щось нове, замінюючи, відбудовуючи тощо), ВІДНО́ВЛЮВАТИ (ВІДНОВЛЯ́ТИ), ОНО́ВЛЮВАТИ (ОНОВЛЯ́ТИ), ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ПОВЕРТА́ТИ що, до чого. — Док.: понови́ти, віднови́ти, онови́ти, відсвіжи́ти, поверну́ти. Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Нумо слово рятувать, Славу предків поновлять! Задзвонімо у струни, На лжу й кривду перуни! (П. Куліш); Робітники, що працюють на монтажі електроніки, чи відновлюють її, чи виїжджають до замовників мікроскопи встановлювати, повинні мати вищу освіту (В. Коротич); Нещодавно в одному видавництві мене попросили проглянути переклад п'єси Толстого. До цього рукопис уже довго опрацьовували, давали не одному письменникові, виправляли, відновляли (О. Кундзич); Навіть у природі після штилів та спокійних днів гримлять громовиці, бурани, оновлюють світ прагненням до змін, до перетворень (О. Бердник); Збудовано церкву модерну ..Нова форма відсвіжує архаїчний зміст (переклад Г. Кочура); День іде, і з ним в роботі люди Повертають землю молоду (А. Малишко).
Словник синонімів української мови