оновляти
ОНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю́, оно́виш; мн. оно́влять; док., кого, що.
Те саме, що обновля́ти 1–3.
Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (П. Грабовський);
Подай же руку козакові І серце чистеє подай! І знову іменем Христовим Ми оновим наш тихий рай (Т. Шевченко);
Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (М. Рильський);
Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]. Він просто переродився (Ірина Вільде);
І Тичина, і Рильський оновили строфу, зробили її гнучкішою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)