оновляти
ОНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю́, оно́виш; мн. оно́влять; док., перех. Те саме, що обновля́ти 1-3.
— Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Юхвід, Оля, 1959, 314);
Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Граб., І, 1959, 330);
Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Рильський, III, 1961, 320);
— Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Коп., Тв., 1955, 348);
Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]. Він просто переродився (Вільде, Повнол. діти, 1960, 291);
Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при, кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Рад. Укр., 16.ІХ 1961, 1).
Словник української мови (СУМ-11)