остень

О́СТЕНЬ (риболовецьке знаряддя, схоже на вила, для настромлення риби), О́СТІ мн., ОСТ розм., СПІ́СА діал. Витягати остенями кету на берег; Та нагодився на ту хвилю Джмелик, що для забави ганяв остами щук на мілководді (Григорій Тютюнник); Рибалки великі сіті тягнуть, Кричать, гребуть веслами та до сонця Поблискують зубцями спіс спижевих (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. остень — О́стень: — батьківський [5;7]  Словник з творів Івана Франка
2. остень — о́стень іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. остень — -я, ч. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. остень — О́СТЕНЬ, я, ч. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби. Чоловіки .. штрикали остенями у смугасті спини і витягали кету на берег (В. Дрозд); Відомі остені, за допомогою яких вбивали велику рибу. Остені мали один, два і три зубці (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. остень — О́СТЕНЬ, я, ч. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби. Відомі остені, за допомогою яких вбивали велику рибу. Остені мали один, два і три зубці (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 412).  Словник української мови в 11 томах
6. остень — Остень, -ня м. = ості. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка