остуда
ЗАСТУ́ДА (охолодження організму, що спричинює різні хвороби), ПРОСТУ́ДА, ЗАХОЛО́ДА розм., ОСТУ́ДА діал., ПЕРЕСТУ́ДА діал. — Ану, давай розтирати разом, щоб і мороз, і трясця, і застуда заразом утікали з ніг (М. Стельмах); Марину морозило, здається, вже не від переляку, а від простуди (Л. Дмитерко); Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (О. Ільченко).
ПРОХОЛО́ДА (легкий холод у повітрі, що освіжає, бадьорить), ОХОЛО́ДА, СВІ́ЖІСТЬ, ХОЛОДО́К розм., ОСТУ́ДА розм., ПРО́ХОЛОДЬ поет. День, що поволі припадає пилом за вікном, набрякає сірістю й прохолодою близької ночі (В. Врублевський); Чи дадуть ті чисті води Мені ..охолоди, Чи знайду тут тихий рай? (І. Франко); Знизу, від ріки, тягне прісною весняною свіжістю (О. Гончар); З одчинених вікон повівало холодком (І. Нечуй-Левицький); Як пришерхли теплі губи, прагнучи остуди! (Л. Первомайський); Війне, повіє світло-ніжна й свіжа На ятрі рани прохолодь з мостів (П. Усенко).
Словник синонімів української мови