ототожнювати

УПОДІ́БНЮВАТИ (робити або визнавати кого-, що-небудь подібним до когось, чогось), ПРИРІ́ВНЮВАТИ, РІВНЯ́ТИ, НАБЛИЖА́ТИ, НАБЛИ́ЖУВАТИ, ОТОТО́ЖНЮВАТИ, ІДЕНТИФІКУВА́ТИ книжн. (визнавати цілком однаковим). — Док.: уподі́бнити, прирівня́ти, набли́зити, отото́жнити, ідентифікува́ти. Уподібнювати образ героя легендарному Прометеєві; Прирівняв слона до комара! (прислів'я); — Ти не рівняй жінки до чоловіка... (Г. Коцюба); Тепер йому здавалося, що Тіна неодмінно мусить ототожнювати героїв фільму з ним (Ю. Мушкетик); Гете, властиве, не мішав революції і терору, та дивно, чому і д. Ганкевич ідентифікує їх (хіба війна і розбій, кара і тортури все одно?) (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. ототожнювати — отото́жнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ототожнювати — (з чим) уподібнювати <�прирівнювати> до чого.  Словник синонімів Караванського
3. ототожнювати — -юю, -юєш, недок., ототожнити, -ню, -ниш, док., перех. Визнавати які-небудь явища, поняття і т. ін. тотожними, однаковими, подібними; уподібнювати до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ототожнювати — ОТОТО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТОТО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Визнавати яких-небудь осіб або якісь явища, поняття і т. ін. тотожними, однаковими, подібними; уподібнювати до кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. ототожнювати — ОТОТО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТОТО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. Визнавати які-небудь явища, поняття і т. ін. тотожними, однаковими, подібними; уподібнювати до чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах