оточення

ОТО́ЧЕННЯ (становище, при якому хто-небудь або військовий підрозділ, армія, територія, місто і т. ін. перебуває в кільці військ ворога); ОБЛО́ГА, БЛОКА́ДА (про місто, територію); КІЛЬЦЕ́, ОБХВА́Т рідше, КЛІ́ЩІ розм., КАЗА́Н розм. Вона, літня вже, немічна жінка, десятки разів переправляла через Дніпро рідних партизанів, рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); В роки блокади годинник став своєрідним символом стійкості ленінградців. Це був єдиний міський годинник, який ішов всі 900 днів облоги (з газети); (Спартак:) Ти затримаєш противника, аж доки Піхота не проб'ється крізь кільце (Л. Дмитерко); Помітивши рух чорноморців, турки почали перекочуватись на фланги, яким загрожував обхват (С. Добровольський); Потрапити в кліщі ворога; — Наші біля Корсуня та й тут поблизу німцям казана влаштували (В. Козаченко).

СЕРЕДО́ВИЩЕ (соціально-побутові умови, в яких проходить життя людини; ті, хто оточують людину в її житті), ОТО́ЧЕННЯ, КО́ЛО, СФЕ́РА, СВІТ, ОКІ́Л рідше, ОСЕРЕ́ДОК рідше, О́БШАР рідше. Треба уважно вивчати носіїв фольклору та їхнє середовище (М. Рильський); Селянське середовище; Робітниче середовище; Суспільне оточення; Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам. Товариське оточення, безкорислива мета (Ю. Яновський); Буржуазні сфери; Літературні сфери; Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом (З. Тулуб); Я брав навмисне "об'єктивні" теми, ніби з історії, або з чужого мені соціального осередку (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. оточення — ото́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. оточення — (на війні) п. зашморг, казан, обценьки, мішок; (людське) коло, середовище, довкілля; (довкружжя) АНТУРАЖ.  Словник синонімів Караванського
3. оточення — -я, с. 1》 Дія за знач. оточити 1-3). 2》 Те, що оточує кого-небудь; середовище, довкілля. || Люди, які оточують кого-небудь. В оточенні кого — разом із ким-небудь, у супроводі когось. 3》 Сукупність предметів, які оточують кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оточення — хохл. (окруженіє) довкілля , середовище  Словник чужослів Павло Штепа
5. оточення — ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оточи́ти 1–4. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Яновський); Танкісти показали себе майстрами оточення ворожих військ (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
6. оточення — Ото́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. оточення — ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оточи́ти 1-3. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах