оточення

Ото́чення, -ння, -нню, -нням

Значення в інших словниках

1. оточення — ото́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. оточення — (на війні) п. зашморг, казан, обценьки, мішок; (людське) коло, середовище, довкілля; (довкружжя) АНТУРАЖ.  Словник синонімів Караванського
3. оточення — -я, с. 1》 Дія за знач. оточити 1-3). 2》 Те, що оточує кого-небудь; середовище, довкілля. || Люди, які оточують кого-небудь. В оточенні кого — разом із ким-небудь, у супроводі когось. 3》 Сукупність предметів, які оточують кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оточення — хохл. (окруженіє) довкілля , середовище  Словник чужослів Павло Штепа
5. оточення — ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оточи́ти 1–4. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Яновський); Танкісти показали себе майстрами оточення ворожих військ (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
6. оточення — ОТО́ЧЕННЯ (становище, при якому хто-небудь або військовий підрозділ, армія, територія, місто і т. ін. перебуває в кільці військ ворога); ОБЛО́ГА, БЛОКА́ДА (про місто, територію); КІЛЬЦЕ́, ОБХВА́Т рідше, КЛІ́ЩІ розм., КАЗА́Н розм.  Словник синонімів української мови
7. оточення — ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оточи́ти 1-3. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах