очманіння

ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Загребельний); Батарея стояла в дивному очманінні, немов раптом від кожного кудись і сила, і мова ділися (І. Чендей); До очманіння в голові гуде, лящить (М. Стельмах); На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру.. тріщать цикади (М. Коцюбинський); До дуру всі тоді пили (І. Котляревський); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.. Вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів, що аж обморок його брав (Б. Грінченко). — Пор. неприто́мність.

Значення в інших словниках

1. очманіння — очмані́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. очманіння — -я, с., розм. Стан за знач. очманіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. очманіння — ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. очмані́ти. Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (О. Гончар); До очманіння в голові гуде, лящить (М. Стельмах); Батарея стояла в дивному очманінні, немов раптом від кожного кудись і сила, і мова ділися (І. Чендей).  Словник української мови у 20 томах
4. очманіння — ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. очмані́ти. Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (Гончар, Таврія.., 1957, 607); До очманіння в голові гуде, лящить (Стельмах, І, 1962, 111).  Словник української мови в 11 томах