очманіння
ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм.
Стан за знач. очмані́ти.
Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (О. Гончар);
До очманіння в голові гуде, лящить (М. Стельмах);
Батарея стояла в дивному очманінні, немов раптом від кожного кудись і сила, і мова ділися (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)