очманіння

очмані́ння

-я, с., розм.

Стан за знач. очманіти.

Значення в інших словниках

1. очманіння — очмані́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. очманіння — ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. очмані́ти. Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (О. Гончар); До очманіння в голові гуде, лящить (М. Стельмах); Батарея стояла в дивному очманінні, немов раптом від кожного кудись і сила, і мова ділися (І. Чендей).  Словник української мови у 20 томах
3. очманіння — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П.  Словник синонімів української мови
4. очманіння — ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. очмані́ти. Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (Гончар, Таврія.., 1957, 607); До очманіння в голові гуде, лящить (Стельмах, І, 1962, 111).  Словник української мови в 11 томах