очманіти
ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
Утратити здатність нормально мислити, міркувати або діяти, рухатися; одуріти.
Мчить .. ошалілий Кульбака, геть очманів від радощів, що вирвався на волю (О. Гончар);
– Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (М. Зарудний);
Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Григорій Тютюнник);
Джміль .. очманів од повітря, пахощів вербових сережок і залетів сюди (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)