очманіти
ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти.
Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203);
— Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101);
Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).
Словник української мови (СУМ-11)