пажерливий

НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ (який багато їсть, любить поїсти), НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., ПРОЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., розм., ОБЖЕ́РЛИВИЙ зневажл., ЗАЖЕ́РНИЙ розм. рідше, ПА́ЖЕРЛИВИЙ підсил. розм., ПРОЖЕ́РНИЙ підсил. розм. рідше; НЕНАСИ́ТНИЙ (жадібний на їжу, який не може насититися). На Ташані кричали, ляпаючи крилами, гуси, чулося бовтання ненажерливої щуки (Григорій Тютюнник); Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко); Поки зажерливий люд ще не різав биків на поживу, Так золотий утішався Сатурн на землі плодовитій (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. пажерливий — па́жерливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пажерливий — див. ненажера  Словник синонімів Вусика
3. пажерливий — -а, -е. Те саме, що ненажерливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пажерливий — ПА́ЖЕРЛИВИЙ, а, е. Те саме, що ненаже́рливий. Серце її билося в груді [грудях], як пташина в клітці, на котру вискочив пажерливий кіт (І.  Словник української мови у 20 томах
5. пажерливий — Па́жерливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пажерливий — ПА́ЖЕРЛИВИЙ, а, е. Те саме, що ненаже́рливий. Серце її билося в груді [грудях], як пташина в клітці, на котру вискочив пажерливий кіт (Фр., VIII, 1952, 193); Свинячий гурт, уїдливий і пажерливий, зразу накидався на неї, рвав з рук, глушив її криком і мало не валив з ніг (Коцюб., II, 1955, 51).  Словник української мови в 11 томах
7. пажерливий — Пажерливий, -а, -е Обжорливый. Коні, сказано, худобина пажирлива. О. 1861. X. 52.  Словник української мови Грінченка