планета

ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Гей, мій латаний талане, Доле темна та німа! (І. Франко); Перед нами — брат нужденний.. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (П. Грабовський); — Ну, батьку, на те війна. Народне діло. Тут уже кому яке щастя (О. Довженко); Невже минеш, як буревій, В судьбі моїй, в судьбі моїй? (Л. Забашта); Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів (М. Стельмах); Мені випала щаслива планета — родитися в степу (О. Ковінька); — А головувати хто буде? Чи не ти, бува, приймеш на себе цю планиду? (Ю. Збанацький); (Інгігерда:) Хлопчик бідний! Не легкий це припав тобі уділ... (І. Кочерга); Є люди — слава їх лунає звуком рогу. А мій убогий пай — незвані темні дні (переклад М. Зерова).

II. СВІТ (земна куля з усім, що на ній є), ЗЕМЛЯ́, ПЛАНЕ́ТА. Я дуже симпатизую його замірові статись моряком, бо сама колись маю відбути подорож довкола світа (Леся Українка); Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! (В. Симоненко); Я раптово відчув себе найщасливішою людиною на землі (Є. Гуцало); Рости, живи — і знай, що людська мисль, Що людська творчість — це найбільша мука, Найбільша радість на планеті нашій! (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. планета — плане́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. планета — -и, ж. 1》 Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом. || Земна куля разом із людьми, що її населяють. 2》 перен., розм., заст. Те саме, що доля 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. планета — ПЛАНЕ́ТА, и, ж. 1. Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом. Науці відомо дев'ять великих планет сонячної системи, до яких належить і наша Земля (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. планета — плане́та (від грец. πλανήτης – блукаючий) кулясте несамосвітне тіло, що обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті, створюючи враження пересування зорі серед «нерухомих» зір.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. планета — ПЛАНЕ́ТА, и, ж. 1. Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом. Науці відомо дев’ять великих планет сонячної системи, до яких належить і наша Земля (Наука..  Словник української мови в 11 томах
6. планета — Плане́та, -ти ж. 1) Планета. Ці зорі в науці звуться рухомими чи ходячими, або планетами. Ком. І. 24. 2) Судьба; нѣкая таинственная сила. Буває той чоловік оце то лихий та навіжений, то мнякий та добрий, — як яка планета на нього находить.  Словник української мови Грінченка