планета

плане́та

-и, ж.

1》 Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом.

|| Земна куля разом із людьми, що її населяють.

2》 перен., розм., заст. Те саме, що доля 1).

Значення в інших словниках

1. планета — плане́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. планета — ПЛАНЕ́ТА, и, ж. 1. Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом. Науці відомо дев'ять великих планет сонячної системи, до яких належить і наша Земля (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. планета — плане́та (від грец. πλανήτης – блукаючий) кулясте несамосвітне тіло, що обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті, створюючи враження пересування зорі серед «нерухомих» зір.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. планета — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма...  Словник синонімів української мови
5. планета — ПЛАНЕ́ТА, и, ж. 1. Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом. Науці відомо дев’ять великих планет сонячної системи, до яких належить і наша Земля (Наука..  Словник української мови в 11 томах
6. планета — Плане́та, -ти ж. 1) Планета. Ці зорі в науці звуться рухомими чи ходячими, або планетами. Ком. І. 24. 2) Судьба; нѣкая таинственная сила. Буває той чоловік оце то лихий та навіжений, то мнякий та добрий, — як яка планета на нього находить.  Словник української мови Грінченка