планета
ПЛАНЕ́ТА, и, ж.
1. Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом.
Науці відомо дев'ять великих планет сонячної системи, до яких належить і наша Земля (з наук.-попул. літ.);
// Земна куля разом з людьми, що її населяють.
А тоді якраз осінь була така гнила, здавалось, уся планета наскрізь розкисла (Яків Баш).
2. перен., розм., заст. Те саме, що до́ля¹ 1.
Спитайте на Гончарівці, там ще тямлять, як розказували про неї [Галочку] діди і батьки наші і яка їй випала планета (Г. Квітка-Основ'яненко);
Мені випала щаслива планета – родитися в степу. На жнивах (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)