побронзовілий

ЗАСМА́ГЛИЙ у знач. прикм. (який засмаг на сонці й вітрі), ЗАГОРІ́ЛИЙ, ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, СМАГЛЯ́ВИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ підсил., ЗАСМА́ЖЕНИЙ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЕНИЙ підсил. розм., ЗАПА́ЛЕНИЙ підсил. розм. Він сухорлявий, цей чоловік, засмаглий, такий засмаглий, ніби осмалений (Ю. Збанацький); У всіх було світле, зовсім вигоріле на сонці волосся, що проти загорілих облич здавалося білим (В. Собко); Дівчата в яскравих убраннях, .. уже побронзовілі від першого сонця (В. Кучер); Обличчя в усіх обвітрені, смагляві, з пошерхлими од вітру губами (А. Головко); Отаман був чоловік невисокий, але дуже широкий у плечах, з великою головою, з здоровими чорними вусами, запаленим лицем і чорними блискучими очима (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. смагля́вий.

Значення в інших словниках

1. побронзовілий — побронзові́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. побронзовілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до побронзовіти. 2》 у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побронзовілий — ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до побронзові́ти. Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (В. Кучер). 2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим.  Словник української мови у 20 томах
4. побронзовілий — ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до побронзові́ти. Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (Кучер, Чорноморці, 1956, 569). 2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим.  Словник української мови в 11 томах