побронзовілий

ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до побронзові́ти.

Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (Кучер, Чорноморці, 1956, 569).

2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим.

Подих їхній [заводів] примушував молоді каштани задовго до осінніх холодів ронити своє побронзовіле, ніби спалене, листя (Собко, Справа.., 1959, 4).

Значення в інших словниках

1. побронзовілий — побронзові́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. побронзовілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до побронзовіти. 2》 у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побронзовілий — ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до побронзові́ти. Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (В. Кучер). 2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим.  Словник української мови у 20 томах
4. побронзовілий — ЗАСМА́ГЛИЙ у знач. прикм. (який засмаг на сонці й вітрі), ЗАГОРІ́ЛИЙ, ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, СМАГЛЯ́ВИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ підсил., ЗАСМА́ЖЕНИЙ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЕНИЙ підсил. розм., ЗАПА́ЛЕНИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови