погнилий

ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Від одного гнилого яблука увесь віз згниє (прислів'я); Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Н. Рибак); В селі стояв запах трухлого дерева, прілого моху, що ним дбайливі господарі пообкладали стіни хат (С. Чорнобривець); В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (В. Речмедін); Біля груби і скрізь під стелею сушилися на мотузках зопрілі онучі і подерта солдатська білизна (З. Тулуб); Пахне пліснявою, перепрілою хвоєю й грибами (О. Донченко); Підлегле борошно (Словник Б. Грінченка); Тараня була дуже давня, лежана, трухла й гнилувата (І. Нечуй-Левицький); На стежці лежала гниленька слива (Ю. Яновський). — Пор. трухля́вий.

Значення в інших словниках

1. погнилий — погни́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. погнилий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до погнити, погнисти. 2》 у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погнилий — ПОГНИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до погни́ти, погни́сти́. 2. у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався. Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
4. погнилий — ПОГНИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до погни́ти, погни́сти́. 2. у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався. Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Рибак, Помилка.., 1956, 313).  Словник української мови в 11 томах