погребання

ПО́ХОРОН (ПО́ХОРОНИ рідше) (обряд проводів і поховання тіла померлого), ПО́ГРЕБ заст., ПОГРЕБА́ННЯ заст. Ішли селяни, ішли бійці караульної роти, ішла з червоними прапорами молодь, що прибула на похорон з довколишніх сіл (О. Гончар); Архаїчними звичаями відзначалися похорони неодружених дівчат і хлопців (збірник "Бойківщина"); А та юрба, що посумує вранці, Увечері нехай іде в танець. Се дивно вам — після погребу танці? Звичайний то смутним пісням кінець (Леся Українка); — Так і лежав він під скелею два тижні, поки помер. Так і залишився без погребання... (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. погребання — погреба́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. погребання — -я, с., заст. Дія за знач. погребати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погребання — ПОГРЕБА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. погреба́ти. – Так і лежав він під скелею два тижні, поки помер. Так і залишився без погребання... (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. погребання — ПОГРЕБА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. погреба́ти. — Так і лежав він під скелею два тижні, поки помер. Так і залишився без погребання… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 462).  Словник української мови в 11 томах