покривдити
КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док.: скри́вдити, покри́вдити, оби́дити, зоби́дити, окри́вдити, обра́зити. — Мати кривдять жінку, а ви мене, — сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Що ж він тебе — обижає? — питаю. — Може, б'є? — Ні, не б'є, не обижає — тільки не любить (Марко Вовчок); — Ви Твердохліба не зобиджайте, йому і так не солодко (І. Цюпа); Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? (Словник Б. Грінченка); Вороги окривджують голоту, Та й свої торгують нею радо... (М. Старицький); — Я з мужика вийшов і я його, мужика чорномозольного, нікому не дам ображати (Григорій Тютюнник).
НЕДОДА́ТИ кому чого і без додатка (дати, видати чого-небудь менше, ніж потрібно або належить), ОБДІЛИ́ТИ кого чим і без додатка, СКРИ́ВДИТИ кого чим, ПОКРИ́ВДИТИ кого чим, розм., ЗОБИ́ДИТИ кого чим, розм.; ОБРАХУВА́ТИ кого (під час розрахунку з ким-небудь). — Недок.: недодава́ти, обділя́ти, зобиджа́ти, обрахо́вувати. Він був неспокійний, думав увесь час, що хтось його хоче обдурити, чогось недодати, щось затаїти (С. Скляренко); Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (О. Гончар); — Та ще й спецодягом нас покривдили, — скаржливо бубонить він до Петра (О. Гончар); Трьох вона обрахувала, Двом ситра не долила... (С. Воскрекасенко).
Словник синонімів української мови