покривдити

ПОКРИ́ВДИТИ, джу, диш, док., перех. Зробити комусь кривду (у 1 знач.); несправедливо поставитися до когось, чогось.

Скільки покривдив [писар] бідних людей — страх! (Вас., І, 1959, 96);

— Той третій брат, що ніби вас покривдив, Хоч він не дише холодом ніколи, Іде до вас, бо чув, що вам так прикро, І хоче сам побачитися з вами (Крим., Вибр., 1965, 204);

[Журейко:] Всі бачили, як він Цю дівчину в селі хотів покривдить, А брат обстав, то він його убив (Коч., П’єси, 1951, 40);

// чим, розм. Дати чогось менше, ніж належить.

— Та ще й спецодягом нас покривдили, — скаржливо бубонить він до Петра (Гончар, Тронка, 1963, 15).

Значення в інших словниках

1. покривдити — покри́вдити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покривдити — -джу, -диш, док., перех. Зробити комусь кривду (у 1 знач.); несправедливо поставитися до когось, чогось. || чим, розм. Дати чогось менше, ніж належить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покривдити — ПОКРИ́ВДИТИ, джу, диш, док., кого, що. Зробити комусь кривду (у 1 знач.); несправедливо поставитися до когось, чогось. Скільки покривдив [писар] бідних людей – страх! (С.  Словник української мови у 20 томах
4. покривдити — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. покривдити — Покривдити, -джу, -диш гл. Обидѣть. Гріх їм буде, що сироту покривдили.  Словник української мови Грінченка