покіст

ЛАК (розчин, яким покривають поверхню для її збереження й блиску), ПОКІ́СТ діал.; ПОЛІТУ́РА (розчин смолистих речовин у спирті, яким покривають вироби з дерева). Стек зробили столяри, наполірували лаком і набили металевий набалдашник (Григорій Тютюнник); Таке гладеньке, як покіст (Словник Б. Грінченка); Двері блищали від політури та від мідяних почищених ручок (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. покіст — -косту, ч., діал. Лак. || Лакована поверхня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покіст — покі́ст іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. покіст — ПОКІ́СТ, ко́сту, ч., діал. Лак; // Лакована поверхня. * У порівн. Таке гладеньке, як покіст (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. покіст — ПОКІ́СТ, ко́сту, ч., діал. Лак; // Лакована поверхня. *У порівн. Таке гладеньке, як покіст (Сл. Гр.)  Словник української мови в 11 томах
5. покіст — Покіст, -ко́сту м. Лакъ; лакированная поверхность. Таке гладеньке, як покіст. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка