помічник

ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В. Собко); На заводі Мишко за меншого помічника електротехніка (І. Микитенко); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають (О. Копиленко); — Почав шевцювати. Три роки учнем та рік у підмайстрах... (З. Тулуб); Після навчання учень вносив в цехову касу певну суму.. і вписувався в цехову книжку як підмайстер — "молодик" (з посібника); На старості літ Сухобрус почав слабувати на очі й мусив навчити малярства двох челядників (І. Нечуй-Левицький).

ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад). Водячи паровоз, Мармура вчив свого помічника підтримувати у котлі потрібний тиск пари (С. Чорнобривець); На уроках фізики тільки Валентина учитель брав собі за асистента (О. Гончар); Сини були тільки для Зіньки за помагачів та за наймитів, а вона всім орудувала сама (І. Нечуй-Левицький); Старий машиніст.. чимдалі більше вибивався з сил і хотів мати біля себе підпору — сина (С. Скляренко); Хай фашисти вважають, що ви й справді їхній полигач, а коли прийде наш час... Тоді все стане на свої місця (І. Головченко і О. Мусієнко); Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. — Се, кажу, моя права рука (Ганна Барвінок); Він розказав, що Мірошниченко з товаришем голови повіткому чогось довго ходили понад Бугом, придивлялися до якихось слідів (М. Стельмах).

СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. що я сам на цілий Рим і що мені товаришів немає для замислів моїх (Леся Українка); — А тепер, побратими мої милі, — сказав Андрусь, — розповідайте за чергою, хто за цей тиждень зазнав, видів або чув яку кривду-неправду (І. Франко); Шість років гриміли битви. Загинуло багато сподвижників Хмельницького — Данило Нечай, Кривоніс, Небаба (О. Довженко). — Пор. 1. сою́зник, спі́льник.

Значення в інших словниках

1. помічник — помічни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. помічник — Помагач, о. права рука, як ім. підручний, прв. неґ. поплічник; (у великій справі) споборник, сподвижник; (керівника) заступник, замісник, ф. зам.  Словник синонімів Караванського
3. помічник — -а, ч. 1》 Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь. || Той, хто виконує підсобну роботу; підручний. || Той, хто разом із ким-небудь бере участь у якійсь важливій і складній справі; сподвижник. || перен. Те, що сприяє здійсненню якоїсь справи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помічник — ПОМІЧНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь. – Треба, щоб моя майбутня дружина була мені перший друг, помічник і товариш у всіх моїх справах (З.  Словник української мови у 20 томах
5. помічник — Помічни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помічник — ПОМІЧНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь. — Треба, щоб моя майбутня дружина була мені перший друг, помічник і товариш у всіх моїх справах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 67); Часто Абдулаєва старшини брали в помічники...  Словник української мови в 11 томах
7. помічник — Помічник, помішник, -ка м. Помощникъ. Левиц. Пов. 136 Попереду йшов Щука з своїм помішником паном Підпольським. Стор. МПр. 103.  Словник української мови Грінченка