порозумнішати

ПОРОЗУМНІ́ШАТИ (набратися розуму, стати розумнішим, розсудливішим, досвідченішим тощо), ПОРОЗУМНІ́ТИ рідше, УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ) заст., ЗМУДРІ́ТИ діал. — Недок.: розумні́шати, розумні́ти, мудрі́ти. — Хоч посиджу на тому місці, де розумний чоловік сидів. Може, й сам порозумнішаю (Григорій Тютюнник); Мені дуже хотілося ходити до школи, але тато і мама не пускали. — Порозумній трохи, — казав батько. — Навіщо дурному та школа? (В. Минко); От, як трошки урозуміла, мати і почала їй показувати, як що робити (Г. Квітка-Основ'яненко); І мовить (стрілець): "Добре, пташко! Коли з твоїх наук Я хоч що-то змудрію, Тебе пущу я з рук" (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. порозумнішати — порозумні́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порозумнішати — -аю, -аєш, док. Стати розумнішим, набратися розуму. || Стати розсудливим, урівноваженим, серйозним; набути життєвого досвіду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозумнішати — ПОРОЗУМНІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Стати розумнішим, набратися розуму. Так хотілось би дізнатися про всіх Вас, почути, чому навчився за цих 4 дні Юрась, наскільки порозумнішав (М. Коцюбинський); – Раніш люди були дурніші, то й риба була дурна.  Словник української мови у 20 томах
4. порозумнішати — Порозумні́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. порозумнішати — ПОРОЗУМНІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Стати розумнішим, набратися розуму. Так хотілось би дізнатися про всіх Вас, почути, чому навчився за цих 4 дні Юрась, наскільки порозумнішав (Коцюб., III, 1955, 175); — Раніш люди були дурніші, то й риба була дурна.  Словник української мови в 11 томах
6. порозумнішати — Порозумнішати, -шаю, -єш гл. Поумнѣть. Чи ти коли порозумнішаєш, чи все такий дурний і будеш? Харьк. у. Ось послухай мене дурної, то, може, чи не порозумнішаєш. Грин. II. 276.  Словник української мови Грінченка