поромник

ПОРО́МНИК (перевізник на поромі), ПАРО́МНИК розм., ПОРО́МЩИК розм., ПОРО́ННИК заст., ПОРО́НЩИК заст. Отець Вікентій зіскакує з воза і собі хапається за мотуз. Поромники тільки брови звели вгору і не промовили ні слова (М. Стельмах); Дивиться (Іван), стоїть край берега пором, а поромщика щось не видно (А. Шиян); Щось не поспішає запускати мотор старий поронник Лупу (М. Чабанівський); Внизу коло церкви на лиснячій воді чорнів серед Росі порон, а на йому ледве мріла біла сорочка поронщика (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. поромник — поро́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поромник — заст. поронник, -а, ч. Перевізник на поромі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поромник — ПОРО́МНИК, рідко ПАРО́МНИК, заст. ПОРО́ННИК, а, ч. Перевізник на поромі. Коли Вікентій Петрович підійшов до порома, поромники здивовано перезирнулися між собою (М. Стельмах); Взявся [Шелюженко] за трос, щоб допомогти поронникові гнати порон на той бік (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. поромник — ПОРО́МНИК, рідко ПАРО́МНИК, заст. ПОРО́ННИК, а, ч. Перевізник на поромі. Коли Вікентій Петрович підійшов до порома, поромники здивовано перезирнулися між собою (Стельмах, Хліб.., 1959, 426); Взявся [Шелюженко] за трос, щоб допомогти поронникові гнати порон на той бік (Гончар, Маша.., 1959, 106).  Словник української мови в 11 томах