порошина
КРИ́ХТА (незначна частина, дуже мало чогось), КРИ́ШКА, КРИХТИ́НА, ДРІ́БКА, РИ́СКА (РІ́СКА) розм., ПОРОШИ́НА розм., КРИ́ХА розм., ПУ́ШКА діал., ОДРОБИ́НА діал. — Це добре, що ти знайшов у собі й для суперника крихту великодушності (О. Гончар); — Ага, слухай, там десь від учора кришку горілки зосталося, то подай батькові (Леся Українка); І кожну хвильку і годину, Віддаючи вогонь снаги, Вважаю труд свій за крихтину З того, що взяв я на борги (А. Малишко); Їм страшно навіть подумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять (І. Франко); У майстрів, що грають блиском Іскор, вибитих з каміння, Я візьму собі хоч риску Чародійного уміння (П. Усенко); — Нате вам це зілля, киньте пушку до окропу та й дайте (хворому) на ніч напитися (Лесь Мартович); — Ви не найшли би надто багато помічників; стратили би надто скоро і ту одробину довір'я до людей, яке, може, ще живе в вашім серці (О. Кобилянська).
ПИЛИ́НА (часточка пилу), ПОРОШИ́НА. — Я її буду зберігати, пилині не дам пасти на неї, від усього захищу її... (Г. Квітка-Основ'яненко); В його хаті як прибрала (Христя), то так уже до всього додивлялася, щоб не зосталося де й порошини (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови