посадка
ПОСТА́ВА (звичне положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива комусь манера триматися); ПОСА́ДКА (манера тримати голову); ВИ́ПРАВКА, ПОСТАНО́ВКА спец. (набута в результаті тренування, спеціальних вправ). З дверей дивлюся на неї, хода її повна співочого ритму, і постава сповнена сили і чарів... (Т. Масенко); Якби в цього чоловіка була борода, велика, густа борода, тоді було б відомо, на кого він схожий. Тому що постать, хода, посадка голови... (В. Собко); Що то значить — людина полин п'є: в неї й колір обличчя здоровий, і хода пружна, і виправка, всупереч літам, ще молодцювата (О. Гончар); Обершарфюрер намагається досягти потрібної постановки корпусу (Ю. Яновський).
ПРИЗЕ́МЛЕННЯ, ПОСА́ДКА. — Пор. призе́млюватися.
Словник синонімів української мови