похорон
ПОХОРО́ННИЙ, ПОХОВА́ЛЬНИЙ, ТРА́УРНИЙ, ПОГРЕБО́ВИЙ, ПОГРЕ́БНИЙ, ПОГРЕБА́ЛЬНИЙ заст. Поволечки ступають сиві коні, У возі похоронному йдучи (Д. Павличко); Згідно із скіфським поховальним обрядом кожний курган ставав родинною усипальницею (з журналу); Потім був траурний мітинг. Над могилою, над розкритою труною (А. Дімаров); Погребовий спів заводить віла (Леся Українка); Хай душі, що повні і смутку, і сліз, В погребную пісню зіллються (О. Олесь); Звеліли (партизани) просунути під труни довгі погребальні рушники і підняли свої гвинтівки (І. Микитенко). — Пор. по́хорон.
ПО́ХОРОН (ПО́ХОРОНИ рідше) (обряд проводів і поховання тіла померлого), ПО́ГРЕБ заст., ПОГРЕБА́ННЯ заст. Ішли селяни, ішли бійці караульної роти, ішла з червоними прапорами молодь, що прибула на похорон з довколишніх сіл (О. Гончар); Архаїчними звичаями відзначалися похорони неодружених дівчат і хлопців (збірник "Бойківщина"); А та юрба, що посумує вранці, Увечері нехай іде в танець. Се дивно вам — після погребу танці? Звичайний то смутним пісням кінець (Леся Українка); — Так і лежав він під скелею два тижні, поки помер. Так і залишився без погребання... (З. Тулуб).
Словник синонімів української мови