правний

СПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який ґрунтується на справедливості, правді, має обґрутовані підстави), ЗАКО́ННИЙ, СЛУ́ШНИЙ, ПРА́ВИЙ, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ПРА́ВНИЙ рідше. Справедливий суд; Справедливе врегулювання міжнародних конфліктів; — Вимога цілком законна! — почулись голоси з залу (А. Головко); Корінько, скривившись, вислухав цей слушний і набридлий йому закид (Я. Качура); Злічім, брати, .. борців за волю, що сей рік в бою правім полягли (І. Франко); Сяяло осіннє сонце, наче раділо, що праведний гнів карає чужинців (Д. Бедзик); Серце їй їла правдива матерня докора (Панас Мирний); За нього правна помста буде (Леся Українка). — Пор. безсторо́нній.

Значення в інших словниках

1. правний — пра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. правний — Пра́вний. Законний. Не гадаємо ми тут розводити ся над тим, чи і о скілько се судове рішене має правну підставу (Б., 1895, 5, 1); Буде особливою задачею нововибраної палати послів оправдати то довір'є і доказати...  Українська літературна мова на Буковині
3. правний — (суд) законний, правоможний; (- підставу) правовий, юридичний.  Словник синонімів Караванського
4. правний — -а, -е. 1》 рідко. Спертий на закон, юридично обґрунтований. 2》 діал. Справжній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. правний — ПРА́ВНИЙ, а, е. 1. рідко. Спертий на закон, юридично обгрунтований. [Кай Летіцій:] Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, Що син твій знайдеться, як він живий, або ж за нього правна помста буде (Леся Українка);...  Словник української мови у 20 томах
6. правний — Пра́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. правний — ПРА́ВНИЙ, а, е. 1. рідко. Спертий на закон, юридично обгрунтований. [Кай Летіцій:] Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, Що син твій знайдеться, як він живий, або ж за нього правна помста буде (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. правний — Пра́вний, -а, -е Законный, основанный на правѣ. Ми позаводимо усюди правниї суди. К. ЧР. 132. 2) Правовой.  Словник української мови Грінченка