правний
ПРА́ВНИЙ, а, е.
1. рідко. Спертий на закон, юридично обгрунтований.
[Кай Летіцій:] Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, Що син твій знайдеться, як він живий, або ж за нього правна помста буде (Л. Укр., II, 1951, 374);
— Кемпбел не мав правних підстав виконувати консульські обов’язки (Кулик, Записки консула, 1958, 214).
2. діал. Справжній.
[Сінон:] Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Л. Укр., II, 1951, 307).
Словник української мови (СУМ-11)