приватний

ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. То ще ж такий батько: архітектор, міста будує, власною "Волгою" привозив сюди Гену (О. Гончар); Власний підпис; Власна рука; — Пане Марфін, ви звільнені з посади інспектора. — "За що?" — За втручання не в свої справи (О. Довженко); Всяка птиця своїм носом сита (П. Загребельний); Всюди ту осібну землю видно — смуги, межі.. Як батрацька свита (І. Нехода); Приватний будинок. — Пор. 1. особи́стий.

НЕОФІЦІ́ЙНИЙ (про особу, бесіду, нараду, пораду і т. ін. — який не має офіційного значення), ПРИВА́ТНИЙ, КУЛУА́РНИЙ (про розмову, чутки, домовленість і т. ін.). Неофіційні дані; — Не знаю, чому ви мені не вірите: адже ж, самі ви сказали, розмова наша — приватна, і я не маю причин підманювати вас (А. Кримський); Кулуарні розмови; Кулуарна зустріч. — Пор. неви́мушений.

ОСОБИ́СТИЙ (який перебуває у розпорядженні, користуванні даної особи; який стосується окремої особи); ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ВЛАСНОРУ́ЧНИЙ (про підпис). Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (О. Гончар); Індивідуальна відповідальність за доручену справу; Персональна справа працівника; Персональний комп'ютер; Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка); В кінці (наукового листування я) ставив чорнилом свій особистий штамп, так званий власноручний підпис (В. Підмогильний). — Пор. вла́сний.

ОСОБИ́СТИЙ (стосовний життя окремої особи, її нахилів, родинних відносин і т. ін.), ІНТИ́МНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше. З кожною годиною, як це буває в молодості, він все більше переконувався, що вже не матиме свого особистого щастя (М. Стельмах); Бідний, хороший Михайло!.. Іноді грубуватий в розмовах і в поведінці з товаришами, — сердечний і тактовний в інтимних справах (П. Колесник); Приватні стосунки; (Кай Летіцій:) І хоч який він (Крістін) є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. приватний — прива́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приватний — Не державний, не суспільний; (- справи) особистий, с. інтимний; (- життя) не службовий, неофіційний, родинний; (одяг) зст. партикулярний.  Словник синонімів Караванського
3. приватний — [приеватнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. приватний — -а, -е. 1》 Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. || Який утримується коштом однієї або кількох осіб. || Пов'язаний з індивідуальним господарюванням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. приватний — Особистий, особовий, особний, неофіційний  Словник чужослів Павло Штепа
6. приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (М.  Словник української мови у 20 томах
7. приватний — прива́тний: ◊ прива́тна лєкту́ра → лектура  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. приватний — прива́тний (лат. privatus) особистий, неофіційний, домашній, нeсуспільний; ¤ п-а власність – форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. приватний — Прива́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
11. приватний — Приватний, -а, -е Частный. Заприсягну не втручатись у жадні козацькі справи і стану жити... приватною особою. Кост. Ч. 101.  Словник української мови Грінченка