приватний

Не державний, не суспільний; (- справи) особистий, с. інтимний; (- життя) не службовий, неофіційний, родинний; (одяг) зст. партикулярний.

Значення в інших словниках

1. приватний — прива́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приватний — [приеватнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. приватний — -а, -е. 1》 Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. || Який утримується коштом однієї або кількох осіб. || Пов'язаний з індивідуальним господарюванням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приватний — Особистий, особовий, особний, неофіційний  Словник чужослів Павло Штепа
5. приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (М.  Словник української мови у 20 томах
6. приватний — прива́тний: ◊ прива́тна лєкту́ра → лектура  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. приватний — прива́тний (лат. privatus) особистий, неофіційний, домашній, нeсуспільний; ¤ п-а власність – форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. приватний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя.  Словник синонімів української мови
9. приватний — Прива́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
11. приватний — Приватний, -а, -е Частный. Заприсягну не втручатись у жадні козацькі справи і стану жити... приватною особою. Кост. Ч. 101.  Словник української мови Грінченка