приватний
ПРИВА́ТНИЙ, а, о.
1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний.
Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (М. Коцюбинський);
З півдня до смерку мчали вулицями візники та приватні сани з чиновниками і офіцерами в парадних мундирах (З. Тулуб);
На великім бічнім подвір'ю біля приватної канцелярії пана генерального судді було чимало людей (Б. Лепкий);
// Який утримується на кошти однієї особи або кількох осіб.
Сестру батько віддав до приватної сільської школи (з мемуарної літ.);
Павло швидко піднімався на другий поверх сірого будинку, що колись звався приватною гімназією Машкевича (І. Кириленко);
// Який займається індивідуальним господарюванням, володіє чим-небудь індивідуально.
Капела .. перебуває просто-таки в рабстві в приватного підприємця (В. Еллан-Блакитний);
– Тримати таку геніальну річ [скульптуру] у приватного власника – злочин (О. Донченко).
2. Який стосується окремої особи (осіб); особистий.
Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка);
Урядових вказівок ще немає, а в моїх руках тільки твоя приватна телеграма й мої відпускні документи (Іван Ле);
// перев. у сполуч. зі сл. життя. Не пов'язаний з службовою або суспільною діяльністю.
Оповідали [гуцули] досить нескромні деталі приватного життя свого духовного наставника (Г. Хоткевич);
– Знайомтесь, панове, і не в службовому, а в приватному порядку, – пробасив він (З. Тулуб);
// Який не має офіційного значення; не діловий (про розмову, лист і т. ін.).
– Не знаю, чому ви мені не вірите: адже ж, самі ви сказали, розмова наша – приватна, і я не маю причини підманювати вас (А. Кримський);
– Давай от що зробимо: зіб'ємо їхнього мотоцикліста .. Не возить же він під Севастополь приватних листів... Я думаю, ми дещо знайдемо в його торбі (В. Кучер);
І тому те, що говорив отець Кралевич так сильно, так розумно і так одверто, – те все бродило десь у заляканих душах сільських попиків, тільки не у кожного ставало духу сказати о тім не лише на соборчику – Бо-же, спаси! – а навіть у приватній бесіді з приятелем за чаркою горілки (Г. Хоткевич);
// Який обслуговує окрему особу (осіб) або виконується поза державною службою.
Протягом усього часу свого шкільного життя брати заробляли багато приватними лекціями (І. Франко);
У нього [хірурга] досить велика приватна практика (Н. Рибак);
Я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (О. Довженко);
// Який не перебуває на державній службі (про лікаря, вчителя).
До приватного вчителя Тура часто зверталися бідні люди по добре слово або з проханням написати скаргу (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)