приватний —
прива́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
приватний —
Не державний, не суспільний; (- справи) особистий, с. інтимний; (- життя) не службовий, неофіційний, родинний; (одяг) зст. партикулярний.
Словник синонімів Караванського
приватний —
[приеватнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
приватний —
-а, -е. 1》 Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. || Який утримується коштом однієї або кількох осіб. || Пов'язаний з індивідуальним господарюванням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приватний —
Особистий, особовий, особний, неофіційний
Словник чужослів Павло Штепа
приватний —
ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (М.
Словник української мови у 20 томах
приватний —
прива́тний (лат. privatus) особистий, неофіційний, домашній, нeсуспільний; ¤ п-а власність – форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам.
Словник іншомовних слів Мельничука
приватний —
ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя.
Словник синонімів української мови
приватний —
Прива́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
приватний —
ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
приватний —
Приватний, -а, -е Частный. Заприсягну не втручатись у жадні козацькі справи і стану жити... приватною особою. Кост. Ч. 101.
Словник української мови Грінченка