призьба
ПРИ́ЗЬБА (невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору), СПРИ́ЗЬБА розм., ПРИ́СПА діал. На призьбі сиділа сива жінка (А. Шиян); (Гаврило:) Дивіться, мало що не увесь час сидів (Хома) на спризьбі або на тину та бринькав на губах (М. Кропивницький); — Сів я на приспу. Ще небіжка мастила, а я глини тачками возив (В. Стефаник).
Словник синонімів української мови