Значення в інших словниках
-
призьба —
при́зьба іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
призьба —
[приз'ба] -бие, д. і м. -б'і
Орфоепічний словник української мови
-
призьба —
-и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
призьба —
ПРИ́ЗЬБА, и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Т. Шевченко); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (В.
Словник української мови у 20 томах
-
призьба —
ПРИ́ЗЬБА (невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору), СПРИ́ЗЬБА розм., ПРИ́СПА діал. На призьбі сиділа сива жінка (А. Шиян); (Гаврило:) Дивіться, мало що не увесь час сидів (Хома) на спризьбі або на тину та бринькав на губах (М.
Словник синонімів української мови
-
призьба —
При́зьба, -би; при́зьби, призьб
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
призьба —
ПРИ́ЗЬБА, и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Шевч., І, 1963, 310); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (Кучер, Зол. руки, 1948, 102).
Словник української мови в 11 томах
-
призьба —
Невеличкий зовнішній виступ у вигляді земляного насипу, влаштований з одного або кількох боків будівлі. Мав поширення в українському народному житловому будівництві.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
призьба —
При́зьба, -би ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина. Стор. МПр. 56.
Словник української мови Грінченка