призьба

ПРИ́ЗЬБА, и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору.

І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Шевч., І, 1963, 310);

Призьба підмащена жовтогарячою глиною (Кучер, Зол. руки, 1948, 102).

Значення в інших словниках

1. призьба — при́зьба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. призьба — див. НАСИП.  Словник синонімів Караванського
3. призьба — [приз'ба] -бие, д. і м. -б'і  Орфоепічний словник української мови
4. призьба — -и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. призьба — ПРИ́ЗЬБА, и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Т. Шевченко); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (В.  Словник української мови у 20 томах
6. призьба — ПРИ́ЗЬБА (невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору), СПРИ́ЗЬБА розм., ПРИ́СПА діал. На призьбі сиділа сива жінка (А. Шиян); (Гаврило:) Дивіться, мало що не увесь час сидів (Хома) на спризьбі або на тину та бринькав на губах (М.  Словник синонімів української мови
7. призьба — При́зьба, -би; при́зьби, призьб  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. призьба — Невеличкий зовнішній виступ у вигляді земляного насипу, влаштований з одного або кількох боків будівлі. Мав поширення в українському народному житловому будівництві.  Архітектура і монументальне мистецтво
9. призьба — При́зьба, -би ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина. Стор. МПр. 56.  Словник української мови Грінченка