припін

ПЕРЕПО́НА (те, що перешкоджає рухові, перекриває доступ до когось, чогось, роз'єднує), ПЕРЕШКО́ДА, ЗАВА́ДА, ЗАГА́ТА, ПЕРЕ́ЧІПКА розм., ПЕРЕГОРО́ДКА рідше, ПЕРЕГОРО́ДА рідше, ПЕРЕПО́Н рідше, ПРИПІ́Н рідше, ЗАПО́НА діал., ЗАПИ́НА діал. Сухим вітрам могутні перепони — зелені встануть смуги лісові (П. Дорошко); Наскочила (Соломія) на чимале довгасте озерце.. Вона мусила вернутись трохи назад, щоб обійти перешкоду (М. Коцюбинський); Кілька-то разів бідний кінь, у шаленім бігу перескакуючи рови, плоти та інші завади, зломить ногу..! (І. Франко); Замуруй ворота — дівка й через загату проведе тата (прислів'я); Вони так і розлучилися б сьогодні, лишивши в своїх серцях почуття гіркого жалю, якби не було цієї ночі, що потрощила всі перегородки (П. Колесник); Нема стіни, перегород між нами. Не знає стін, перегород любов! (І. Франко); Йде скотина — нема перепону — через грядки так і чеше (Панас Мирний); Він не раз чує ті чудові казочки про Йвана Івановича, руського царевича, що в заворожених царствах скитався, нігде припону ні в чім не знаючи (Панас Мирний); На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом.. Доведуть вони — так буде, крізь запон скелясту рать. І той ліс на новобуди поїзди швидкі помчать (В. Сосюра); Дніпро, як кажуть, татаринові не запина (О. Стороженко).

ПРИ́В'ЯЗЬ (те, чим прив'язують когось, щось до чого-небудь), ПРИ́В'ЯЗОК рідше, ПРИПІ́Н (ПРИПО́НА рідше) розм. Тече вода, шумлять осоки, на прив'язі стоять човни (П. Тичина); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Відбігши за недалекі кущі, зривався (струмок), як буйний кінь з припони (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. припін — Припі́н: — припона [16]  Словник з творів Івана Франка
2. припін — припі́н іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. припін — Прив'язь, припона; П. перепона.  Словник синонімів Караванського
4. припін — -пону, ч., розм. 1》 Мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив'язують кого-, що-небудь. 2》 перен. Перепона.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. припін — ПРИПІ́Н, по́ну, ч., розм. 1. Мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив'язують кого-, що-небудь. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); А збоку, де паслися коні, Кричала свиня на припоні (О.  Словник української мови у 20 томах
6. припін — держа́ти (трима́ти) на при́в’язі (на припо́ні). 1. кого і без додатка. Позбавляти кого-небудь свободи в діях, вчинках. — Я просвічена (освічена) людина, маю право на свободу, самостійність. Хто має право держати мене на припоні? (І.  Фразеологічний словник української мови
7. припін — Припі́н, -по́ну, на -по́ні; -по́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. припін — ПРИПІ́Н, по́ну, ч., розм. 1. Мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив’язують кого-, що-небудь. Юрі здавалося, що там багато-багато людей зійшлися всі докупи, стали кружка, побралися за руки і, підвівши обличчя догори до місяця, вили і ревли щосили...  Словник української мови в 11 томах
9. припін — Припін, -по́ну м. Привязь. К. Іов. 88. Грин. III. 253. Гей мої коні в хана на припоні. н. п.  Словник української мови Грінченка