причаєний

ЗАТАМО́ВАНИЙ (перев. про почуття — який виявляється не повною мірою), СТРИ́МАНИЙ, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИЧА́ЄНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙ розм. В очах його люди побачили затамовану тугу (В. Собко); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву (О. Довженко); Він вислизає на вулицю і чує позад себе приглушений надривний плач (М. Стельмах); У когось вирвалось придушене зітхання (П. Панч); Зрідка було чути здушений стогін, короткий вигук-наказ хірурга (С. Журахович); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи: то тріск сухого бур'яну.., то причаєне шарудіння (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. причаєний — прича́єний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. причаєний — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до причаїти. 2》 у знач. прикм. Який не виявляється у повну силу; стриманий, затамований. 3》 у знач. прикм. Який причаївся.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. причаєний — ПРИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. до причаї́ти. – Кажуть, вона вже третій рік, як горить у потайній причаєній любові до нього (О. Кобилянська). 2. у знач. прикм. Який не виявляється на повну силу; стриманий, затамований.  Словник української мови у 20 томах
4. причаєний — ПРИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до причаї́ти. — Кажуть, вона вже третій рік, як горить у потайній причаєній любові до нього (Коб., III, 1956, 161). 2. у знач. прикм. Який не виявляється у повну силу; стриманий, затамований.  Словник української мови в 11 томах