прогоряти

ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.: згоря́ти (згора́ти), пали́тися, спа́люватися, прогоря́ти (прогора́ти), перегоря́ти (перегора́ти), вигоря́ти (вигора́ти), попелі́ти. У стайнях ревіла прив'язана худоба, душачись у диму і згоряючи живцем (О. Гончар); Добро палиться, та нічого не варить (М. Номис); Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (О. Стороженко); Міст, перегорівши, з гуркотом повалився в воду (О. Гончар); — Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Лесь Мартович); Слобода, здимівши, дотлівала в пожарищі (О. Ільченко). — Пор. I. горі́ти.

РОЗОРЯ́ТИСЯ (РОЗО́РЮВАТИСЯ) (позбуватися багатства, майна; впадати в злидні); ПРОГОРЯ́ТИ (ПРОГОРА́ТИ) розм. (зазнаючи невдачі в якихось справах); ПРОМО́ТУВАТИСЯ розм. (перев. від марнотратства). — Док.: розори́тися, прогорі́ти, промота́тися. — Немає у мене нічого, збіднів я зовсім, розорився (М. Чабанівський); Прогорівши на молотарках, дід Митро вдався до нової комерції: почав будувати млин-вітряк (В. Минко); (Петро:) Був у нас посередник, чоловік нічого собі, тільки все гроші позичав, через те і промотався (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. прогоряти — прогоря́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прогоряти — Згоряти, перегоряти; П. не мати щастя; дк. ПРОГОРІТИ, збанкрутувати, розоритися; (спійматися на гарячому) погоріти, спалитися.  Словник синонімів Караванського
3. прогоряти — -яю, -яєш і рідко прогорати, -аю, -аєш, недок., прогоріти, -рю, -риш, док. 1》 Повністю обвуглюватися або згоряти. || Закінчувати горіти. 2》 Продірявлюватися внаслідок дії вогню; пропалюватися. || Утворюватися внаслідок дії вогню (про діру). 3》 тільки док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогоряти — ПРОГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРОГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Повністю обвуглюватися або згоряти. В армії сховався [Юрайда] до офіцерської полкової кухні і не раз у нього прогоряла печеня (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
5. прогоряти — ПРОГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Повністю обвуглюватися або згоряти. В армії сховався [Юрайда] до офіцерської полкової кухні і не раз у нього прогоряла печеня (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл.  Словник української мови в 11 томах