прогоряти

прогоря́ти

-яю, -яєш і рідко прогорати, -аю, -аєш, недок., прогоріти, -рю, -риш, док.

1》 Повністю обвуглюватися або згоряти.

|| Закінчувати горіти.

2》 Продірявлюватися внаслідок дії вогню; пропалюватися.

|| Утворюватися внаслідок дії вогню (про діру).

3》 тільки док. Горіти якийсь час.

4》 перен., розм. Зазнаючи невдачі в ділах, ставати банкрутом; розорятися.

|| Те саме, що зриватися 6).

Значення в інших словниках

1. прогоряти — прогоря́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прогоряти — Згоряти, перегоряти; П. не мати щастя; дк. ПРОГОРІТИ, збанкрутувати, розоритися; (спійматися на гарячому) погоріти, спалитися.  Словник синонімів Караванського
3. прогоряти — ПРОГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРОГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Повністю обвуглюватися або згоряти. В армії сховався [Юрайда] до офіцерської полкової кухні і не раз у нього прогоряла печеня (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
4. прогоряти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. прогоряти — ПРОГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Повністю обвуглюватися або згоряти. В армії сховався [Юрайда] до офіцерської полкової кухні і не раз у нього прогоряла печеня (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл.  Словник української мови в 11 томах