проповідник
ПРОПАГАНДИ́СТ (ідей, учення, наукових знань тощо), ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, ПРОПОВІ́ДНИК книжн., уроч.; ПОПУЛЯРИЗА́ТОР (перев. наукових знань). Невдовзі Пантелеймон Махиня став для валявчан і вчителем грамоти, і тлумачем біжучих подій, і пропагандистом (Д. Прилюк); Могутній труд і ерудиція поета (М. Рильського) показує його нашому народу як просвітителя і гарячого поборника дружби культур і народів (А. Малишко); Як міг змінити так свою програму цей чоловік, що колись обіймав ціле життя такою широкою думкою, цей проповідник рівності, свободи! (Н. Кобринська); Мамієві не вистачало тієї цінної якості, без якої вчений перетворюється на популяризатора вже відомих істин, а не відкривача їх (С. Добровольський).
ПРОПОВІ́ДНИК (той, хто проповідує, виголошує проповідь, поширює якесь віровчення); ПРОМО́ВЕЦЬ церк. (церковний оратор); ПРОРО́К (за релігійними уявленнями — проповідник волі Божої); МІСІОНЕ́Р (той, хто проповідує серед людей іншої віри). Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (З. Тулуб); (Юда:) Все марилось мені — то райська брама, то золотий престол, а на престолі Месія в образі того промовця, неначе судить він живих і мертвих... (Леся Українка); Голос у неї звучав, як у стародавніх пророків (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови