прядиво

ПРЯ́ЖА (тонкі нитки із зсуканих, досить коротких волокон), ПРЯ́ДИВО, ПОЧИНОК (намотана на веретено); ВОЛІ́ЧКА, ГА́РУС, ЗАВОЛІ́ЧКА діал. (з високоякісної вовни). Під вікном мотає (Анна) пряжу на мотовило і числить нитки (І. Франко); (Принцеса:) У мене там, у замковій світлиці, мережанок багато срібно-злотих і прядива й серпанків — хоч на вибір, хоч з голови мальованку майстерну вам вишию на цеховий значок (Леся Українка); Випаде починок з рук Мотрі, глухо вдариться об піл і розбуркає тишу сумну (Панас Мирний); Короткі сердаки, вишивані червоною і синьою волічкою сорочки, крисані чорні і ходаки, — от і цілий їх костюм (І. Франко); Килим був вишитий гарусом та шовком (І. Нечуй-Левицький); Поклав (Антосьо) на столі капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. прядиво — пря́диво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прядиво — -а, с. 1》 Волокно конопель, льону, бавовни, вовни і т. ін., приготовлене для прядіння. 2》 Те саме, що пряжа 1). 3》 Те саме, що прядіння 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прядиво — ПРЯ́ДИВО, а, с. 1. Волокно конопель, льону, бавовни, вовни і т. ін., приготовлене для прядіння. Як заробить [Мотря] конопель, – то й добре. Помочить їх, висушить, витіпа: костриця на топливо, волокно на прядиво (Панас Мирний); Як повіє завірюха, ..  Словник української мови у 20 томах
4. прядиво — Пря́диво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)