пустинник

САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Зараз я подібний до нещасного самітника, який блукає в пустелі, помираючи від спраги (І. Волошин); — На те місце (пішов священик), де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (М. Стельмах); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (О. Донченко); Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І. Франко); Возлюби мовчання, живи в печерах, як святі отці-печерники (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. пустинник — пусти́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пустинник — див. відлюдкуватий  Словник синонімів Вусика
3. пустинник — -а, ч., заст. Пустельник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пустинник — Пустельник, див. анахорет  Словник чужослів Павло Штепа
5. пустинник — ПУСТИ́ННИК, а, ч. Те саме, що пусте́льник. – Бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ночі Богу, обливавсь гарячими сльозами, і нехай би пустинник зніс таку молитву до Бога, як сей гульвіса! (П.  Словник української мови у 20 томах
6. пустинник — Пустинник, -ка м. = пустельник. Гн. II. 95.  Словник української мови Грінченка