пустопаш
ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Гончар); Могла б (земля) ще сотні літ лежати пусткою, а так — засяє скоро вогнями, забуяє трудом (М. М. Тарновський); Пустизни й пустовщини були їхньою тимчасовою домівкою (П. Загребельний); Скот поквапно перебирає бур'янці, на піщаних буграх пустопаш цвіркочуть коники (К. Гордієнко).
САМОПА́С розм. (без пастуха, без нагляду), САМОПА́СКИ розм., САМОПА́СНО розм., САМОПА́СОМ розм., САМО́ПАШ розм., ПУСТО́ПАШ розм. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко); Слуги та джури пустили коней самопаш (О. Ільченко).
Словник синонімів української мови