пустопаш
ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Гончар); Могла б (земля) ще сотні літ лежати пусткою, а так — засяє скоро вогнями, забуяє трудом (М. М. Тарновський); Пустизни й пустовщини були їхньою тимчасовою домівкою (П. Загребельний); Скот поквапно перебирає бур'янці, на піщаних буграх пустопаш цвіркочуть коники (К. Гордієнко).
САМОПА́С розм. (без пастуха, без нагляду), САМОПА́СКИ розм., САМОПА́СНО розм., САМОПА́СОМ розм., САМО́ПАШ розм., ПУСТО́ПАШ розм. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко); Слуги та джури пустили коней самопаш (О. Ільченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустопаш — пусто́па́ш 2 прислівник без пастуха незмінювана словникова одиниця розм. пусто́паш 1 іменник чоловічого роду незасіяна земля рідко Орфографічний словник української мови
- пустопаш — I -і, ж., рідко. Незасіяна, необроблена земля. II присл., розм. Без пастуха; самопас. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустопаш — ПУСТО́ПАШ¹, і, ж., рідко. Незасіяна, необроблена земля: переліг, цілина. – Пустопаш там була, коли я прибув сюди .. Так і звалась “Неужиток” (І. Франко). ПУСТО́ПАШ², присл., розм. Без пастуха; самопас. Словник української мови у 20 томах
- пустопаш — Пусто́паш нар. Безъ пастуха. Камен. у. Ходять коні пустопаш. Камен. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. І. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63. Словник української мови Грінченка