1. Словник української мови Грінченка

пустопаш

Пусто́паш

нар. Безъ пастуха. Камен. у. Ходять коні пустопаш. Камен. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. І. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустопаш — пусто́па́ш 2 прислівник без пастуха незмінювана словникова одиниця розм. пусто́паш 1 іменник чоловічого роду незасіяна земля рідко Орфографічний словник української мови
  2. пустопаш — I -і, ж., рідко. Незасіяна, необроблена земля. II присл., розм. Без пастуха; самопас. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пустопаш — ПУСТО́ПАШ¹, і, ж., рідко. Незасіяна, необроблена земля: переліг, цілина. – Пустопаш там була, коли я прибув сюди .. Так і звалась “Неужиток” (І. Франко). ПУСТО́ПАШ², присл., розм. Без пастуха; самопас. Словник української мови у 20 томах
  4. пустопаш — ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Словник синонімів української мови